Навіть, якщо ви не вірите в прикмети та всілякі забобони, ознайомитися з ними напередодні весілля все таки не завадить, хоча б для того, щоб вам були зрозумілі дії ваших близьких, які будуть приймати участь у підготовці весілля,тому що більшість тіток і хресних, все ж таки, вірять в ті чи інші прикмети.
Ще здавна люди звертали увагу на погодні віщування. Не винятком були й весільні дні. Вважалося, що якщо на весілля йде дощ, то молоді обов’язково будуть багатими, сніжна погода до благополучного життя, а вітряна може розвіяти щастя наречених.
В день одруження наречені повинні побачитися тільки під час весільної церемонії, бачити одне одного зранку, ні в якому разі, не можна. Наречена не повинна дивитися в дзеркало повністю вбрана, якогось елемента обов’язково повинно бракувати, будь-то рукавички чи сумочка. Також до вбрання молодої не повинна торкатися жінка, яка є вдовою, навіть якщо вона родичка чи мати нареченої. Одягати дівчину має подружка чи щаслива у шлюбі жінка. Якщо наречена порвала сукню, зашивати її, під час весілля, не рекомендувалося. Також не можна продавати весільну сукню, бо продаєш своє щастя. Фату нареченої потрібно зберігати на протязі всього подружнього життя. а коли народиться немовля, нею прикривають колиску, чим оберігали дитину від усього злого.
Багато уваги приділялося весільним обручкам, адже вони є символом нескінченої любові і вірності. Обручки мають бути гладкі без різьблення і камінців, щоб життя йшло гладко. Масивні весільні перстні - на заможне життя. Не можна давати нікому міряти обручки ні до весілля, ні після нього. Якщо під час вінчання впустити обручку - бути зраді. Якщо виходити заміж з обручками батьків - означає повторити їхню долю.
Під одяг наречених прикріплювали англійські булавки голівкою донизу, щоб молодих не зурочили. Також у сумочку нареченій, мати чи інша близька родичка, ставила часник, що захищав від злого чарівництва.
При виході з дому наречена, яка має сестер, повинна потягнути край скатертини на столі, щоб і її сестрички не барилися, а скоріше виходили заміж. Обличчя нареченої, від злого ока, прикривала вуаль, яку можна було відкинути у церкві чи РАГСі .
Йти до церкви треба складним шляхом, щоб заплутати нечисту силу. Гучні сигнали автомобіля також відлякували злих духів. Молодим не можна переходити дорогу.
Хто першим вступить на весільний рушник, той і буде головним у родині. Це ж саме стосувалося і порогу спільної домівки, і для того щоб обоє господарювали нарівні, наречений переносив кохану в дім на руках.
Якщо наречена упускала якусь річ, молодий не повинен був її піднімати, бо інакше йому вже життя ходити в поклоні перед жінкою.
Ще багато заборон і прикмет, в які вірили наші бабки і прабабки. Сьогодні молодь вже не так прислухається до подібних обмежень. Наявність у нареченої "нового", "старого","чужого" і "блакитного" це скоріше дань весільній моді.
Кожна новоспечена пара повинна пам’ятати, що щасливе подружнє життя будують вони самі своєю любов’ю, порозумінням, вмінням слухати один одного, а інколи і пробачати, тому насамперед прислухайтеся до своїх сердець.
