Ура. Нарешті. Ви вирішили одружитися. Ви так довго чекали цього моменту, стільки разів уявляли, як це буде відбуватися, а зараз не знаєте, чи потрібно взагалі весілля?
Звісно, якщо ви прихильник чи прихильниця традицій і обрядів, майже з дитинства мріяли як буде виглядати ваша весільна сукня, що часто стосується дівчат, – відповідь одна – потрібно влаштовувати весілля. Але може бути, що ви належите до іншої частини молодят, які хочуть зареєструвати свій шлюб, без пишного бенкету, весільної сукні і лімузину.
Ви безперечно маєте на це право, адже будь яке рішення молодих треба поважати. Але в реальному житті, в подібній ситуації, на жаль, все не так просто. На арену виходять батьки, друзі, родичі.
Особливо це стосується батьків, чиї діти вирішити поєднати свої долі. Коли вони дізнаються, що у їхнього сина чи доньки не буде пишного весілля, з усіма його атрибутами, починають виникати протиріччя. Як це так, у сусідки Галі було весілля, у колеги на роботі було, а у моєї доньки чи сина не буде. Хіба ми гірші за них? Така вже наша українська ментальність – не бути гіршим від сусіда. І починаються пересуди, мати вмовляє доньку, сват брата, брат свата. І не дивно, коли в кінці кінців, молодята, всупереч власній волі, погоджуються святкувати весілля з традиційними звичаями, 120 гостями, частину з яких вони взагалі не знають, пишним банкетом і нервовою підготовкою до всього цього дійства. Багато кому з нас знайомий подібний сценарій.
Причиною такої ситуації є особливості нашої ментальності. На українських просторах, особливо в західній Україні, досить добре збереглися традиції і обряди, які й на сьогоднішній день активно застосовуються в побуті, в тому числі під час традиційних обрядів, зокрема весіль. Сказати, що це погано – не можна, оскільки збереження народом своїх традицій дуже цінується і схвалюється у всіх країнах світу. Як порозумітись, нікого не образити, як догодити, і залишитись при своїй думці, якщо у родині виник конфлікт інтересів щодо весілля.
Молодь сьогодні не така як була двадцять чи тридцять років тому. Вони думають більш раціонально. Більшість із них надає перевагу скромній необтяжливій церемонії з найріднішими людьми і найближчими друзями. Вони воліють витратити гроші на весільну подорож, яка запам’ятається їм на все життя, ніж на пишний банкет для майже чужих людей. Левова частка бюджету весілля витрачається саме на ресторан. І нічого, що наша українська душа бажає, щоб столи ломилися від їжі, щоб тарілки з наїдками ставили в 2 поверхи, а на наступний день більшу частину просто викидали, навіть якщо гроші на це довелося позичити чи взяти кредит.
Як бути в такій ситуації молодій парі. Адже вони не можуть не дослухатися до своїх батьків, але й від своїх бажань і уподобань не хочеться відступати. В такій ситуації необхідно знаходити компроміс, сідати за стіл переговорів. І в результаті цього, можна переконати скоротити список гостей від 120 до 70, або взагалі відмовитися від банкету, а просто влаштувати красиву виїзну церемонію і фото сесію. А якщо пощастить, то переконати рідних, що це ваше спільне свято, це початок вашого спільного щасливого життя і ви хочете бачити на ньому тільки найрідніших людей і в будь - якому випадку не хочете починати його зі сварок і конфліктів.
